Арт-терміни на «Ц»
Центр Революційного Мистецтва
Центр повстанського мистецтва (Rebel Art Centre) — художній осередок, заснований Уїндемом Льюїсом у Лондоні в березні 1914 року як місце зустрічі митців для обговорення революційних ідей і викладання нерепрезентативного, авангардного мистецтва. Центр був розташований на Ґрейт-Ормонд-стріт і задумувався як своєрідна альтернатива Омега-майстерням Роджера Фрая, з яким Льюїс перед тим гостро посварився. Тут планувалося не лише проводити дискусії й лекції, а й виготовляти декоративні вироби, розписи, меблі й текстиль у новому геометричному дусі, а також організувати художні класи. Центр повстанського мистецтва відіграв важливу роль у зародженні вортицизму — єдиного значного англійського авангардного руху перед Першою світовою війною: саме в його середовищі гуртувалися майбутні вортицисти, зокрема сам Льюїс, Едвард Водсворт, Кетберт Гамільтон та інші, і визрівала ідея журналу «Бласт», що став маніфестом руху. Проте центр проіснував лише кілька місяців і закрився влітку 1914 року внаслідок внутрішніх суперечок між учасниками. Попри стислість існування, він посідає помітне місце в історії британського модернізму як колиска вортицизму.
Читати далі →
Цифрове мистецтво
Цифрове мистецтво — це загальний термін на позначення мистецьких творів, які створюються, обробляються або презентуються за допомогою цифрових технологій, зокрема комп'ютерів, програмного забезпечення й електронних пристроїв. Воно охоплює широкий спектр практик: цифровий живопис і графіку, 3D-моделювання, комп'ютерну анімацію, відеоарт, інтерактивні інсталяції, мистецтво віртуальної та доповненої реальності, а від 2020-х років — і твори, пов'язані з блокчейном і NFT. Цифрове мистецтво може бути як самостійним фінальним твором, так і засобом підготовки роботи в іншому матеріалі. Витоки цифрового мистецтва сягають 1960-х років, коли перші художники й науковці, зокрема Фрідер Наке, Ґеорг Неєс та Вера Мольнар, почали створювати графіку за допомогою обчислювальних машин і плотерів. Із поширенням персональних комп'ютерів і графічних редакторів у 1980–1990-х роках цифрові інструменти стали доступними для широкого кола митців. Цифрове мистецтво порушує важливі питання про природу оригіналу, тиражування, авторство й матеріальність твору, адже цифровий файл можна відтворювати без втрати якості. Сьогодні воно є повноправною частиною сучасного мистецтва, представленою в провідних музеях і на спеціалізованих медіа-фестивалях по всьому світу.
Читати далі →
