Новини Виставок

Дванадцять схем у масштабі, придатному для повторення на верстаті.

Досі вони показувались лише в Косові та в приватних зібраннях.

Різниця майже непомітна зблизька і працює лише з відстані трьох метрів.

Виставка показує обидва ремесла поряд: дерево й вовна говорять одну мову орнаменту.

Мотив простежено від класичного центрального розміщення до зміщеного до краю.

Домовленість із Музеєм етнографії досягнута, дати оголосять після закриття косівської частини.

Ромб із крапкою всередині трапляється в обох ремеслах, і це не збіг.

З них тиждень — фарбування пряжі, і лише два дні саме ткання.

Він виникає сам із техніки: діагональ — найпростіший спосіб змінити колір без розриву утоку.

Три ряди ромбів лишились, червоне замінено теракотою й мареною.

Двічі на тиждень можна побачити валяння наживо — у ванні, а не в потоці.

Вісім клаптів однієї вовни: від щойно знятого з верстата до валяного дванадцять годин.

Холодний гірський потік ущільнює повільніше, зате рівномірно по всьому полотну.

І саме тому ворс лягає передбачувано, а не так, як його кладе течія.

Не про узор і не про колір: лише про те, що відбувається з полотном у воді.

Півсторіччя досвіду, який ніде не записаний, окрім самих ліжників.

Його показують поряд із торішнім: узор той самий, різниця лише в барвниках.

Вода збиває вовну доти, доки ворс не підніметься сам; машина робить це за годину, але інакше.

Саме тому ліжник тримає тепло: волокно не злягається під власною вагою.

Ліжникарство на Косівщині лишається живим: у гірських селах його не відновлювали, бо не припиняли.