Новини Виставок

Продовження вже погоджене: спершу планували шість тижнів, лишили десять.

Поряд із сучасними роботами показані рушники й килими з фондів.

Його вішали два дні: полотно такої ваги потребує розподіленого кріплення.

Полтавщина, Львівщина й Гуцульщина: три школи, які майже не перетинались.

Гобелен, ліжник, ткана шпалера й авторські об'єкти зібрані в одному просторі — не як оздоба, а як твори.

Двадцять рецептів із витримками й пропорціями, зібрані від майстринь Косівщини.

Раз на тиждень чан ставлять просто в залі — з витяжкою і поясненнями.

Дрібний розсип червоних цяток по темно-зеленому — ягоди в мохові.

Зразок 1960-х років в експозиції втратив менше тону, ніж синтетика 2000-х поруч.

Виставка показує обидва барвники в роботі й у банці — до і після.

П'ять ліжників лишаться в Косові як зріз промислу цього десятиліття.

Маленькі рамки замість верстатів: ліжник за день не витчеш, а зрозуміти принцип можна.

Не з традиції, а тому, що синтетика вигоряє плямами вже за десять років.

Виставка називає їх поіменно — уперше в такому обсязі.

Від тих, хто тче за бабусиними схемами, до тих, хто малює узор наперед.

Відвідувачі можуть торкатись — для вовни це єдиний спосіб зрозуміти різницю.

Узор тут читається самою фактурою — без жодного контрасту за тоном.

Вона тонша, тож полотно вийшло легшим за решту робіт майже вдвічі.

Вівці з вищих полонин дають темнішу вовну, і перехід між ними виглядає м'якшим.

Усі відтінки взяті з вовни різних отар — від вершкового до темно-бурого.