Орієнталізм

Орієнталізм — термін, що в історії мистецтва позначає творчість переважно європейських художників XIX століття, які подорожували до Північної Африки та на Близький Схід у пошуках нових, екзотичних тем, або відтворювали ці землі за уявою. Розквіт напряму припав на вікторіанську добу і добу романтизму, коли колоніальна експансія, наукові експедиції та розвиток подорожей відкрили західній публіці образи Магрибу, Єгипту, Османської імперії та Святої Землі. Орієнталісти зображували базари, мечеті, гареми, пустелі, каравани й побутові сцени з великою увагою до кольору, світла й декоративних деталей. Серед провідних майстрів — Ежен Делакруа, чия подорож до Марокко 1832 року стала переломною, а також Жан-Леон Жером і Джон Фредерік Льюїс. Сучасні дослідники, зокрема після праці Едварда Саїда «Орієнталізм» (1978), критично переосмислюють цей напрям, вбачаючи в ньому не лише естетичне захоплення, а й проєкцію колоніальних стереотипів та фантазій Заходу про «Схід».