Нью-Йоркська школа

Нью-Йоркська школа (New York School) — радикальна художня сцена, що виникла в Нью-Йорку після Другої світової війни й уперше зробила це місто, а не Париж, головним центром авангардного мистецтва західного світу. Термін охоплює насамперед художників-абстрактних експресіоністів, які працювали в 1940-х і 1950-х роках, зокрема Джексона Поллока, Віллема де Кунінга, Марка Ротко, Барнетта Ньюмена, Кліффорда Стілла, Франца Кляйна, Роберта Мазервелла та Аршиля Ґорки. Попри значні відмінності індивідуальних манер — від енергійного «живопису дії» з розбризкуванням фарби до споглядальних полів чистого кольору, — цих митців об’єднувало прагнення до великого масштабу, безпредметності, спонтанності й вираження глибоких емоційних та екзистенційних станів. На формування руху вплинули європейський сюрреалізм, чиї представники емігрували до США під час війни, а також ідеї автоматизму й психоаналізу. Поняття «Нью-Йоркська школа» іноді поширюють і на пов’язане коло поетів, музикантів і танцівників. Ця сцена, підтримана впливовими критиками Клементом Ґрінбергом і Гарольдом Розенбергом, здійснила вирішальний вплив на весь подальший розвиток мистецтва XX століття.