Мініатюра

Мініатюра — невеликий за розміром твір живопису, найчастіше портрет, виконаний з надзвичайною тонкістю й ретельністю. Термін має два основні значення. По-перше, це малюнок або ілюстрація в рукописній книзі — так звана книжкова мініатюра, що прикрашала середньовічні манускрипти; слово походить не від «малий», а від латинського minium — червоної фарби, якою виділяли важливі місця тексту. По-друге, і найпоширеніше — це портретна мініатюра: крихітний інтимний портрет, який можна тримати в руці, носити як медальйон чи зберігати як особисту пам'ятку. Портретна мініатюра розквітла в Європі у XVI–XIX століттях. Її виконували аквареллю чи гуашшю на пергаменті, згодом — емаллю на металі або на тонких пластинках слонової кістки, що надавали образам сяйливості. Видатними майстрами були англієць Ніколас Гілліард при дворі Єлизавети I, а також численні художники доби Просвітництва й романтизму. Мініатюра слугувала засобом інтимної пам'яті: її дарували коханим, брали в дорогу, зберігали образ померлих. З винаходом фотографії в середині XIX століття портретна мініатюра поступово занепала, залишивши по собі витончену спадщину камерного мистецтва.