Інсталяційне мистецтво

Інсталяційне мистецтво — вид мистецтва, що являє собою змішані медіа-конструкції або асамбляжі, зазвичай призначені для конкретного місця і на тимчасовий проміжок часу. Замість окремої картини чи скульптури, яку споглядають на відстані, інсталяція організовує цілий простір, у який глядач фізично входить і який переживає всім тілом, у русі та часі. Художник може використовувати найрізноманітніші засоби — знайдені предмети, світло, звук, відео, текст, природні матеріали, — поєднуючи їх у єдине середовище зі своєю атмосферою й сенсом. Витоки жанру сягають дадаїстських і сюрреалістичних експозицій, «мерцбау» Курта Швіттерса та «середовищ» кінця 1950-х років; як окрема, широко визнана форма інсталяція утвердилася в 1960-х–1970-х роках і стала однією з провідних практик сучасного мистецтва. Серед відомих майстрів — Ілля Кабаков із його «тотальними інсталяціями», Луїз Буржуа, Ай Вейвей, а також Яйої Кусама з її дзеркальними кімнатами. Інсталяція наголошує на досвіді, контексті й участі глядача, а не на створенні автономного об'єкта, і відображає прагнення сучасного мистецтва вийти за межі традиційних медіа й безпосередньо працювати з простором та сприйняттям.