Політика ідентичності

Політика ідентичності (Identity politics) — це політичний і культурний рух, що набув значного поширення в Америці та Європі в середині 1980-х років. У його основі — ідея, що політична дія та солідарність можуть ґрунтуватися на спільній ідентичності певної групи, визначеній за расою, етнічністю, статтю, гендером, сексуальною орієнтацією, релігією чи іншими ознаками. Політика ідентичності порушує питання пригноблення, нерівності, несправедливості та репрезентації, обстоюючи право маргіналізованих спільнот на голос, видимість і самовизначення. У мистецтві політика ідентичності стала однією з визначальних тем від 1980-х і особливо в 1990-х роках. Художники почали активно досліджувати власний досвід приналежності до тих чи інших груп, ставлячи під сумнів усталені норми репрезентації, канон і структури влади в мистецькому світі. Феміністичне мистецтво, квір-мистецтво, творчість художників різного походження — усе це кинуло виклик уявленню про нейтрального, універсального (найчастіше білого й чоловічого) суб'єкта мистецтва. Політика ідентичності суттєво розширила коло тем, голосів і форм у сучасному мистецтві, хоча згодом викликала й дискусії про ризики есенціалізму та фрагментації. Її вплив закріпив розуміння, що особисте нерозривно пов'язане з політичним.