Бітум

Бітум — це природна, темна, смолиста речовина на основі вуглеводнів, яку в живописі використовували як коричневий пігмент і лесувальний матеріал, особливо для збагачення й поглиблення темних тонів та тіней. Відомий також під назвами асфальт або «асфальтум», цей матеріал давав художникам теплий, прозорий і глибокий коричневий відтінок, що надавав картинам відчуття світлого сяйва з глибини й м'яких переходів між світлом і тінню. Бітум активно застосовували художники XVIII та XIX століть, зокрема представники романтизму й англійської школи, серед них Джошуа Рейнольдс і Джон Мартін. Однак матеріал мав фатальну технічну ваду: бітум ніколи повністю не висихає й не твердне. З часом він продовжує рухатися, розтріскуватися й темніти, унаслідок чого поверхня багатьох картин укрилася характерними глибокими тріщинами (так званою «крокодилячою шкірою») або потемніла настільки, що зображення частково втратилося. Через ці незворотні пошкодження до кінця XIX століття художники здебільшого відмовилися від бітуму на користь стабільніших коричневих пігментів. Сьогодні бітум є передусім предметом уваги реставраторів і дослідників технік старого живопису, які вивчають причини руйнування історичних полотен.