Мінімалізм

Мінімалізм — напрям в образотворчому мистецтві, що виник у США на початку 1960-х років як радикальна відповідь на емоційність абстрактного експресіонізму. Його естетика будується на принципі граничної редукції: усунення всього зайвого, ілюзії, наративу й особистого жесту заради чистої присутності об'єкта. Твір не зображує й не символізує нічого поза собою — він є просто тим, чим є, промовляючи мовою елементарної форми, кольору, матеріалу й простору. Формальні ознаки — прості геометричні форми, серійність і повторення модулів, промислові матеріали (сталь, флуоресцентні лампи, фанера, цегла), відмова від п'єдесталу, нейтральна поверхня без слідів руки митця, важливість реального фізичного простору й тіла глядача. Скульптура витісняє живопис: Дональд Джадд створює свої «специфічні об'єкти» — ряди металевих коробів, Карл Андре кладе на підлогу цеглу й металеві плити, Ден Флавін працює з готовими флуоресцентними лампами, Сол Левітт будує модульні ґратчасті структури. У живописі Френк Стелла проголошує «те, що ви бачите, є те, що ви бачите», а Аґнес Мартін розкреслює полотна ледь відчутними сітками. Теоретичний фундамент заклали есе Джадда «Специфічні об'єкти» та «Нотатки про скульптуру» Роберта Морріса, що осмислювали досвід сприйняття в реальному часі й фізичному просторі; попередниками стали монохроми Барнетта Ньюмена й Ада Рейнгардта, а до кола майстрів належали також Тоні Сміт і Ен Труїтт. Критики називали цей напрям «ABC-art» чи «літералізмом». Спорідненою є мінімалістична музика Стіва Райха й Філіпа Ґласса. Мінімалізм докорінно змінив уявлення про твір, автора й глядача, наблизивши мистецтво до архітектури й дизайну та підготувавши постмінімалізм і концептуалізм. Його спадок — це естетика тиші, ясності й зосередженої матеріальної присутності.