Білий куб

«Білий куб» — усталений термін на позначення панівної естетики виставкового простору XX століття: приміщення квадратної або витягнутої форми з рівними білими стінами, гладкою підлогою і зазвичай прихованим верхнім освітленням. Мета такого простору — усунути будь-які відволікаючі елементи, аби глядач зосередився винятково на творах, які постають ізольованими, самодостатніми об'єктами. Ця «нейтральна» оболонка стала настільки поширеною, що сприймається як природний, майже невидимий стандарт показу сучасного мистецтва в галереях і музеях по всьому світу. Саме поняття критично осмислив ірландський художник і теоретик Браян О'Догерті в серії есеїв «Всередині білого куба», опублікованих у журналі Artforum 1976 року. Він показав, що білий куб зовсім не нейтральний: він несе ідеологію, надаючи творам мистецтва ауру святості, вічності й ринкової цінності, водночас відриваючи їх від соціального й політичного контексту. Ця критика надихнула численні спроби вийти за межі галереї — сайт-специфічне мистецтво, інсталяції, ленд-арт і практики, що працюють у публічному просторі. Попри всі виклики, білий куб донині лишається домінантною моделлю експонування.