Ванітас

Ванітас — різновид натюрморту, що містить набір символічних предметів, покликаних нагадати глядачеві про смертність, тлінність земного буття й марноту мирських насолод і надбань. Назва походить від латинського вислову з біблійної Книги Еклезіаста: «Vanitas vanitatum, omnia vanitas» — «Марнота марнот, усе марнота». По суті, ванітас є розгорнутою мальовничою проповіддю про те, що багатство, влада, знання, краса й самі задоволення життя минущі перед лицем неминучої смерті. Жанр розквітнув передусім у голландському й фламандському мистецтві XVII століття, зокрема в університетському Лейдені. Художники будували складні композиції з упізнаваних символів: череп (смерть), згаслі свічки й пісочні годинники (плин часу), зів'ялі квіти та гнилі плоди (тлінність), мильні бульбашки (крихкість життя), книги й наукові прилади (марність знання), монети, коштовності й музичні інструменти (марнота багатства й насолод). Ванітас поєднував віртуозну ілюзіоністичну майстерність із глибоким релігійно-моральним посланням, відображаючи протестантський світогляд і напруження між матеріальним достатком доби та духовною тривогою. Ідеї ванітас споріднені з ширшою традицією мементо морі.