Точка сходу

Точка сходу (точка сходження) — у системі лінійної перспективи це точка, у якій віддалені паралельні лінії, що сприймаються в перспективі, здаються збіжними. Хоча в реальному тривимірному просторі такі лінії ніколи не перетинаються, на площині картини вони немовби сходяться в спільній точці, зазвичай розташованій на лінії обрію, чим і створюється переконливе враження глибини та відстані. У найпростішій, одноточковій перспективі всі лінії, спрямовані в глиб простору, сходяться до єдиної центральної точки сходу; у двоточковій перспективі, застосовуваній для зображення предметів під кутом, використовують дві точки сходу на обрії; складніші побудови передбачають три й більше точок. Поняття точки сходу є наріжним для математичної теорії перспективи, розробленої в ренесансній Італії Брунеллескі й Альберті. Правильне розташування точки сходу визначає точку зору й напрям погляду в картині. Це поняття лишається фундаментальним у живописі, рисунку, архітектурному кресленні й будь-якому реалістичному зображенні простору.