Ситуаціоністський Інтернаціонал

Ситуаціоністський Інтернаціонал (Internationale Situationniste, IS) — революційний альянс європейських авангардних художників, письменників і теоретиків, заснований 1957 року на конференції в Італії. Об'єднавши учасників леттризму, руху КОБРА та інших угруповань, організація прагнула подолати межу між мистецтвом і повсякденним життям, критикуючи капіталістичне «суспільство спектаклю». Ключовою постаттю був Гі Дебор, автор книжки «Суспільство спектаклю» (1967), а до кола входили Асґер Йорн та Рауль Ванейгем. Ситуаціоністи розробили поняття «дрейфу» (dérive), «психогеографії» та «détournement» — привласнення й перекручення наявних образів. Їхні ідеї суттєво вплинули на студентські протести 1968 року в Парижі. Спадщина руху відлунює в українському критичному мистецтві та активістських практиках, які переосмислюють міський простір, медіа та механізми влади, ставлячи під сумнів пасивне споживання культури.