Симультанізм

Симультанізм (від фр. simultané — «одночасний») — термін, запроваджений художником Робером Делоне для опису абстрактного живопису, розробленого ним та його дружиною Сонею Делоне приблизно з 1910–1912 років. Концепція спиралася на закон «симультанного контрасту кольорів», сформульований у XIX столітті хіміком Мішелем-Ежен Шеврелем, згідно з яким сусідні кольори взаємно посилюють одне одного й сприймаються оком одночасно, породжуючи відчуття вібрації, руху та світла. У симультанізмі колір ставав головним засобом побудови форми й простору, а не лише прикрасою; взаємодія контрастних барвистих площин мала передати динаміку сучасного життя. Симультанізм тісно пов'язаний з орфізмом і став однією з ключових ідей у ранній абстракції. Соня Делоне поширила ці принципи на текстиль, книжкове мистецтво, дизайн одягу й декоративні панно, зокрема у славнозвісній «симультанній книзі» разом із поетом Блезом Сандраром. Симультанізм справив помітний вплив на розвиток кольорової абстракції та модерністського дизайну в Європі першої половини XX століття.