Паризька школа

Паризька школа (École de Paris) — збірний термін, що описує розмаїття художників, які працювали в Парижі в перші десятиліття XX століття, коли місто стало магнітом для митців з усього світу й головним осередком інновацій модерного мистецтва. Це не школа в буквальному сенсі й не єдиний стиль, а радше визначення інтернаціональної творчої спільноти, що зосередилася в кварталах Монмартру й Монпарнасу. Тут перетиналися фовізм, кубізм, експресіонізм і абстракція, а художні кав'ярні та майстерні на кшталт «Вулика» (La Ruche) стали простором обміну ідеями. Особливістю Паризької школи була велика частка іноземців та емігрантів — Пабло Пікассо й Хуан Ґріс з Іспанії, Амедео Модільяні з Італії, Марк Шаґал, Хаїм Сутін і Осип Цадкін зі Східної Європи. Вагомий внесок зробили митці українського походження: скульптор Олександр Архипенко, Соня Делоне (уроджена Штерн), Михайло Бойчук та інші, чия присутність міцно вписує їхню творчість у європейський мистецький контекст. Після Другої світової війни термін уживали й щодо нового покоління абстракціоністів. Паризька школа символізує епоху, коли Париж був незаперечною столицею світового мистецтва.