Мистецтво опору

Мистецтво опору (Resistance Art) — форма політично заангажованого мистецтва, що виникла в Південній Африці в середині 1970-х років, після повстання в Совето 1976 року. Воно зосереджувалося на боротьбі проти апартеїду — системи расової сегрегації — та на утвердженні африканської гідності, сили й єдності. Мистецтво опору використовувало доступні й тиражовані засоби: плакати, гравюри, муралі, банери, фотографію та ілюстрації для профспілкових і громадських рухів, аби мобілізувати спільноту й донести політичне послання попри цензуру. Художники працювали в громадських майстернях, як-от відомі майстерні мистецтва спільнот, і часто лишалися анонімними задля безпеки. Твори викривали насильство режиму, вшановували загиблих активістів і закликали до солідарності. Серед відомих постатей — Тамсанка Мньєле (загинув 1985 року), Дікобе Мартінс і Норман Кетрін, а також багато колективів. Після падіння апартеїду в 1994 році мистецтво опору стало важливою частиною культурної пам'яті Південної Африки й прикладом того, як візуальна творчість може бути безпосереднім знаряддям соціальної та політичної боротьби.