Пленер

Пленер (з французького plein air — «відкрите повітря») — практика малювання завершених картин просто неба, а не в майстерні, задля безпосереднього спостереження природного світла, кольору й атмосфери. Хоча художники здавна робили етюди на природі, звичай виконувати надворі саме кінцевий твір поширився у XIX столітті. Цьому сприяли технічні нововведення, передусім винайдення олійних фарб у металевих тюбиках (близько 1841 року), які зробили матеріали портативними. Важливими попередниками пленеру були майстри барбізонської школи, зокрема Каміль Коро й Теодор Руссо, які працювали в лісі Фонтенбло. Найповніше принцип пленеру втілили французькі імпресіоністи — Клод Моне, Оґюст Ренуар, Каміль Піссарро, — для яких передавання миттєвих ефектів світла й пори дня стало головною метою. Моне писав серії того самого мотиву за різного освітлення, аби вловити мінливість атмосфери. Пленерний живопис змінив саме уявлення про колір і світло й глибоко вплинув на подальший розвиток європейського мистецтва.