Партисипативне мистецтво

Партисипативне мистецтво — форма мистецтва, яка безпосередньо залучає аудиторію до творчого процесу, перетворюючи глядачів із пасивних споглядачів на активних учасників і співавторів події. На відміну від традиційного твору, що існує як завершений об'єкт, партисипативний твір реалізується лише через дію, взаємодію та досвід людей, які беруть у ньому участь. Коріння цього підходу сягає авангардних експериментів дадаїстів і футуристів початку XX століття, а також геппенінгів 1950–1960-х років і діяльності руху Fluxus. Теоретики, зокрема Клер Бішоп у праці «Штучні пекла», аналізують партисипативне мистецтво крізь призму етики, естетики й політики співучасті, розглядаючи спільну дію як спосіб критики індивідуалізму та ринкових відносин у мистецтві. До відомих практиків належать Тіно Сегал, Ріркріт Тіраванія та колективи соціально заангажованого мистецтва. Партисипативні практики тісно пов'язані з реляційною естетикою й новим жанром громадського мистецтва та суттєво розширили уявлення про авторство, роль глядача й соціальну функцію сучасного мистецтва.