Олійна фарба

Олійна фарба — це повільно висихаюча фарба, що складається з частинок пігменту, суспендованих у висихаючій олії (найчастіше лляній), яка при контакті з повітрям окиснюється й утворює міцну кольорову плівку. Повільне висихання — головна перевага техніки: воно дозволяє художникові тривалий час змішувати кольори просто на полотні, робити плавні переходи, лесування й тонке моделювання світлотіні. Олія дає глибокі, насичені й довговічні тони, а варіюючи товщину шару — від прозорих лесувань до густого пастозного мазка — митець досягає надзвичайного багатства фактури. Олійний живопис поширився в Європі у XV столітті; вирішальну роль у його вдосконаленні відіграли нідерландські майстри, зокрема Ян ван Ейк. Відтоді й до XX століття олія залишалася головним засобом станкового живопису — від венеційського колориту й караваджистського світлотіньового драматизму до імпресіонізму. В українському мистецтві олійними фарбами написані знакові твори майстрів від XIX століття до сучасності, зокрема пейзажі, портрети й монументальні полотна. Попри появу акрилу олія й нині лишається улюбленим матеріалом багатьох живописців за свою пластичність і глибину кольору.