Скульптура нової генерації

Скульптура нової генерації — назва, надана творчості групи молодих британських скульпторів, які працювали в 1960-х роках і експериментували з новими матеріалами, формами та яскравим кольором. Термін походить від серії виставок «New Generation», які влаштовувала лондонська галерея Whitechapel, зокрема резонансної експозиції 1965 року, що представила покоління учнів Ентоні Каро в Школі мистецтв Сент-Мартінс. Ці скульптори відмовилися від традиційних матеріалів на кшталт бронзи та каменю на користь промислового заліза, склопластику й фарбованого металу. Їхні роботи були абстрактними, барвистими, часто розташованими просто на підлозі без п'єдесталу, що змінювало відносини глядача з об'єктом. До ключових постатей належать Філліп Кінг, Вільям Такер, Тім Скотт та Девід Аннеслі. Яскравий колір відігравав самостійну роль, наближаючи скульптуру до досвіду живопису. Скульптура нової генерації стала британським відповідником міжнародних тенденцій до легкості, кольору та абстракції в тривимірному мистецтві 1960-х років.