Нова фігурація

Нова фігурація — загальний термін, що позначає відродження фігуративного мистецтва в Європі та Америці в 1960-х роках, після періоду панування абстрактного експресіонізму й геометричної абстракції. Митці цього напряму повернули людську постать та впізнаваний предметний світ у мову сучасного малярства, однак не як просте продовження традиції, а в новому, часто гострому, критичному й експресивному ключі. Нова фігурація ввібрала уроки абстракції — вільний мазок, деформацію, колірну експресію — та поєднала їх із соціальним, психологічним і політичним змістом. У Франції та Іспанії напрям набув форми Nouvelle Figuration і «наративної фігурації» з такими митцями, як Ерро та Жак Монорі; у Британії з ним пов'язують Френсіса Бекона й Люсьєна Фройда. Рух перегукувався зі становленням поп-арту, але зберігав більший драматизм та екзистенційну напругу. Нова фігурація стала важливою ланкою в переоцінці ролі зображення людини в мистецтві другої половини XX століття.