Нові дикі

Neue Wilde («Нові дикі») — термін, що вживається в Німеччині для позначення неоекспресіонізму, бурхливого відродження експресивного живопису наприкінці 1970-х і в 1980-х роках. Назва відсилає до «диких» — фовістів початку століття — і підкреслює спонтанність, енергійність та емоційну безпосередність нового покоління митців. Після десятиліть панування концептуалізму, мінімалізму й абстракції молоді художники повернулися до фігуративності, яскравого кольору, широкого пастозного мазка та великих форматів. У Німеччині рух мав два осередки: берлінське коло з такими постатями, як Райнер Феттінг і Гельмут Міддендорф, та кельнську сцену навколо Вальтера Дана й Ганса Петера Адамскі. Живопис Neue Wilde часто був автобіографічним, міським, нічним, насиченим мотивами субкультури й музики. Рух перегукувався з італійським трансавангардом та американським неоекспресіонізмом, ставши частиною ширшого міжнародного повернення до малярства у 1980-х.