Неопластицизм

Неопластицизм — термін, прийнятий голландським піонером абстрактного мистецтва Пітом Мондріаном для позначення власного типу абстрактного живопису, який зводив зображення до найпростіших елементів: лише горизонтальних і вертикальних чорних ліній, які утворюють ґратку, та полів, зафарбованих трьома основними кольорами — червоним, синім і жовтим — у поєднанні з білим, чорним і сірим. Мондріан розробив цю мову близько 1917–1920 років у межах руху «Де Стейл», заснованого разом із Тео ван Дусбургом. Назва походить від нідерландського «Nieuwe Beelding» — «нове формотворення». Мондріан прагнув виразити універсальну, позачасову гармонію та духовну рівновагу, очистивши мистецтво від будь-якої фігуративності, індивідуального почуття й випадковості. Він вважав, що строга рівновага протилежностей — вертикалі й горизонталі, кольору й безбарвності — відображає фундаментальний порядок буття. Неопластицизм справив глибокий вплив на архітектуру, дизайн, типографіку та прикладне мистецтво двадцятого століття, ставши однією з визначальних мов геометричної абстракції та підґрунтям пізнішого модерністського проектування.