Назаряни

Назаряни (Nazarenes) — група німецьких художників-романтиків, заснована 1809 року, метою якої було відродження німецького живопису шляхом повернення до щирості й духовної чистоти мистецтва раннього Відродження та Середньовіччя. Об’єднання виникло у Відні під назвою «Союз святого Луки» (Lukasbund), а невдовзі його учасники переселилися до Рима, де оселилися в занедбаному монастирі Сан-Ізидоро. Засновниками руху були Фрідріх Овербек і Франц Пфорр, до яких згодом приєдналися Петер фон Корнеліус, Вільгельм Шадов, Юліус Шнорр фон Карольсфельд та інші. Прізвисько «назаряни» їм дали жартома через їхній благочестивий спосіб життя, довге волосся на кшталт зображень Христа й підкреслену релігійність. Художники прагнули повернути мистецтву моральну й духовну серйозність, наслідуючи Рафаеля, Перуджино, Дюрера та інших майстрів до маньєристичної доби, і надавали перевагу релігійним та історичним сюжетам, ясній лінії, світлому колориту й фресковому живопису. Назаряни відродили інтерес до монументальної фрески й справили значний вплив на релігійне мистецтво XIX століття, а також опосередковано на англійських прерафаелітів, які поділяли схожі ідеали.