Набі

Набі — група постімпресіоністичних французьких художників, активна приблизно з 1888 до 1900 року, чиї твори вирізняються пласкими плямами кольору, сміливими контурами й спрощеним, декоративним малюнком. Назва походить від давньоєврейського слова «набі» («пророк») і відображала напівтаємний, майже містичний характер об'єднання. Група постала під впливом Поля Ґоґена та понт-авенської школи; безпосереднім поштовхом стала невелика картина-«талісман», яку Поль Серюзьє написав під керівництвом Ґоґена. До Набі належали П'єр Боннар, Едуар Вюйар, Моріс Дені, який сформулював знамените гасло, що картина — це передусім пласка поверхня, вкрита барвами в певному порядку, а також Поль Серюзьє, Кер-Ксав'є Руссель та Фелікс Валлоттон. Набі стерли межу між високим і декоративним мистецтвом, працюючи над панно, вітражами, театральними декораціями, плакатами та книжковою графікою. Їхнє тяжіння до площинності, символіки й орнаменту зробило групу важливою ланкою переходу від імпресіонізму до модернізму та ар-нуво.