Монотипія

Монотипія — унікальне зображення, надруковане з гладенької непористої пластини, як-от скла чи металу, на яку попередньо нанесли малюнок фарбою або тушшю. Художник вільно малює на поверхні пластини, а потім притискає до неї аркуш паперу, переносячи зображення; оскільки більшість фарби переходить на папір за один відбиток, отримати другий такий самий відбиток неможливо — звідси й назва «моно», єдиний. Монотипія поєднує спонтанність живопису чи малюнка з м'якою, дещо розмитою якістю друкованого зображення й непередбачуваними ефектами, що виникають під тиском. Найдавніші приклади техніки приписують італійському майстрові XVII століття Джованні Бенедетто Кастільйоне. Пізніше монотипію блискуче застосовував Едґар Деґа, створюючи серії з ефектами світла та руху. У XX столітті техніка приваблювала багатьох художників свободою й безпосередністю, зокрема майстрів української графіки, для яких вона стала полем експерименту з фактурою, тоном і кольором на межі живопису та друку.