Маньєризм

Маньєризм — стиль європейського мистецтва приблизно 1520–1600 років, що постав як реакція на гармонійну врівноваженість Високого Відродження й характеризується штучністю, вишуканою елегантністю та навмисним чуттєвим спотворенням людської фігури. Назва походить від італійського maniera («манера», «стиль»). Маньєристи подовжували пропорції тіл, надавали їм неприродних, спірально закручених поз (figura serpentinata), нагромаджували складні композиції, застосовували напружені, часом штучні кольори й тісний, переповнений простір. Замість ясності та рівноваги вони цінували вигадливість, дотепність та інтелектуальну гру, розраховані на поціновувача. Провідними майстрами були Понтормо, Россо Фйорентіно, Пармідж'яніно, Аньйоло Бронзіно, а в скульптурі й декоративному мистецтві — Бенвенуто Челліні та Джамболонья. Маньєризм відображав духовну кризу доби Реформації та Контрреформації, розхитуючи ренесансні ідеали. Тривалий час його вважали занепадницьким, та у двадцятому столітті переоцінили як самобутню, витончену й психологічно напружену художню мову, що передувала бароко.