Львівська школа художнього текстилю
Коло митців, сформоване кафедрою художнього текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв); його випускники започаткували оновлення українського гобелена наприкінці 1950-х — у 1960-х роках.
Гобелен — витканий уручну килим-картина; інша назва таких творів — шпалера. В Україні шпалерне ткацтво відоме щонайменше з XVII століття (мануфактура в Бродах), у XVIII — на початку XIX століття його розвивали панські майстерні; наприкінці XIX століття виробництво занепало, а відродження почалося в 1920–1930-х роках.
Кафедра художнього текстилю веде відлік від 1946 року — від початку діяльності у Львові вищого мистецького закладу, Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Саме його випускники наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років стали першими в оновленні українського гобелена: відійшли від наслідування живопису до власної декоративної мови, нових матеріалів і технік. Серед них енциклопедія називає Є. Фащенко, Е. Медвецьку-Лутак, М. Токар, Н. Паук; серед пізніших авторів — О. Крип'якевич. Історію школи досліджує, зокрема, мистецтвознавиця й художниця Галина Кусько, викладачка кафедри.
Щодо назви: у прочитаних джерелах усталені словосполучення «львівська текстильна школа» (так пише сама кафедра) і «Художній текстиль. Львівська школа» (назва колективного видання 1998 року). Виразу «львівська школа шпалери» чи «львівська школа гобелена» як терміна в цих джерелах немає. Тому йдеться про школу художнього текстилю, у якій гобелен — провідний, але не єдиний жанр: до неї належать також ручне ткацтво, розпис тканин, об'ємний та експериментальний текстиль.
Школу не слід плутати з народним килимарством Львівщини (наприклад, глинянським): це професійне, авторське мистецтво, пов'язане з вищою мистецькою освітою.
