Кінестетичне мистецтво

Кінестетичне мистецтво — напрям, що досліджує тіло в русі та тілесне відчуття руху як центральний предмет і засіб художнього вислову. На відміну від кінетичного мистецтва, де рухаються самі об'єкти, кінестетичне зосереджене на пропріоцепції — внутрішньому відчутті положення й переміщення власного тіла, на м'язовому зусиллі, рівновазі та жесті. Термін спершу пов'язували з футуризмом, а згодом — із перформансом, танцем, хепенінгом та практиками, що виникли в другій половині двадцятого століття, коли митці почали розглядати рух глядача або виконавця як самостійний матеріал. Кінестетичний підхід перетинається з розробками у сфері експериментального танцю, зокрема з методами постмодерної хореографії, та з інсталяціями, що спонукають відвідувача переміщатися, нахилятися чи балансувати, аби сприйняти твір. Тут акцент зміщується від суто зорового споглядання до тілесного, соматичного досвіду простору. Кінестетичне мистецтво розширює межі того, що вважати художнім медіумом, ставлячи в центр живе, рухоме, чутливе людське тіло.