Міжнародний стиль

Міжнародний стиль — панівна течія архітектурного модернізму, назву якій дали американські критики Генрі-Расселл Гічкок і Філіп Джонсон у 1932 році у зв'язку з виставкою сучасної архітектури в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Стиль характеризується підкресленою функціональністю, відмовою від орнаменту, каркасними конструкціями зі скла, сталі й бетону, чистими прямокутними об'ємами, стрічковим склінням, білими або нейтральними поверхнями та асиметричними, але суворо врівноваженими композиціями. Його теоретичне й практичне підґрунтя заклали майстри Баугаузу та європейського авангарду — Вальтер Ґропіус, Людвіг Міс ван дер Рое та Ле Корбюзьє. Гасло «форма випливає з функції» перетворило архітектуру на універсальну мову, придатну для будь-якого краю світу, звідси й назва. Після Другої світової війни стиль поширився на офісні хмарочоси, урядові будівлі та житлові комплекси в багатьох країнах, зокрема впливаючи на повоєнну забудову українських міст. Критики згодом дорікали йому за холодну знеособленість, що відкрило дорогу постмодерній реакції.