Імпасто

Імпасто (від італійського impasto — «тісто», «замішування») — ділянка густо накладеної фарби або текстури в живопису, за якої мазки виступають над поверхнею полотна й зберігають сліди пензля чи мастихіна. Товстий шар фарби ловить світло, створюючи гру рельєфу, тіней і матеріальної відчутності, що надає зображенню енергії та безпосередності. Техніка стала можливою з поширенням олійних фарб у європейському малярстві. Її майстерно використовували Тиціан і Рембрандт, у якого імпасто моделювало обличчя й тканини, підсилюючи ефект внутрішнього світіння. У XIX столітті найемоційнішого вияву імпасто досягло у творчості Вінсента ван Гога, чиї вихрові рельєфні мазки стали візитівкою постімпресіонізму. Пізніше експресіоністи та абстрактні експресіоністи, зокрема у фактурному живописі, розвивали виражальні можливості густої фарби. Імпасто протиставляється гладенькому, безслідному живопису й лишається одним із головних засобів фактурної виразності.