Ілюзіонізм

Ілюзіонізм — живопис, що створює переконливу ілюзію реального об'єкта чи простору, або скульптура, у якій постать зображено настільки правдоподібно, що вона видається живою. Термін охоплює широкий спектр прийомів, від ретельного світлотіньового моделювання до застосування лінійної та повітряної перспективи. Витоки ілюзіонізму сягають античності — Пліній Старший описує змагання Зевксіса й Паррасія, де намальований виноград нібито приваблював птахів. Найпишнішого розквіту ілюзіонізм досяг у мистецтві Відродження та бароко, коли майстри розписували стелі церков і палаців так, що архітектура ніби продовжувалася в небо (техніка «ді сотто ін су»). Видатними прикладами є плафони Андреа Поццо та Корреджо. Ілюзіонізм тісно пов'язаний із тромплеєм і квадратурою. У монументальному живописі України ілюзіоністичні розписи прикрашали інтер'єри барокових храмів, засвідчуючи глибоке засвоєння європейської традиції ілюзорного простору.