Скло

Скло — аморфна неорганічна речовина, яку одержують сплавлянням кремнезему з основним оксидом; зазвичай прозора, але буває напівпрозорою й непрозорою. За звичайної температури скло тверде, а в розігрітому стані пластичне — на цьому тримаються гарячі способи його художнього оброблення; холодні — різання, шліфування, гравіювання — працюють із твердим склом. Спершу, близько 3500 року до н. е., скло з’явилося в Месопотамії як полива; перші предмети, повністю виготовлені зі скла, датують приблизно 2500 роком до н. е.

Художнє скло розрізняють за способом роботи з матеріалом. Гутне скло набуває остаточного вигляду гарячим, біля скловарної печі: його видувають вільно або у форму, ліплять, накладають кольорові шари й нитки. Вітраж — твір монументально-декоративного мистецтва зі шматків кольорового скла, скріплених каркасом, традиційно свинцевим; він розрахований на наскрізне світло. Отже, «скло» в цьому глосарії — назва матеріалу, а не однієї техніки.

В Україні скляні прикраси й посуд виготовляли ще за часів Київської Русі. Скловарні майстерні — гути — згадано в документах від XVI століття; саме слово прийшло з німецької разом із чеським і німецьким склом. Розквіт українського гутного скла припадає на кінець XVII — XVIII століття: штофи, барильця, фігурні пляшки-ведмедики. Мистецтво гутного скла відродили в повоєнний час митці Львівщини; 1962 року у Львові відкрито гутний цех, а від 1989 року там проводять міжнародні симпозіуми гутного скла. Серед художників львівської школи — Андрій Бокотей.