Жанровий живопис

Жанровий живопис — зображення сцен із повсякденного життя пересічних людей: побутових занять, домашніх клопотів, свят, ринків, шинків, ігор, праці й дозвілля. Такі твори здебільшого невеликого розміру й позбавлені героїчного, релігійного чи історичного піднесення; їхні герої зазвичай безіменні представники різних станів. У традиційній ієрархії жанрів, кодифікованій академіями XVII століття, жанровий живопис посідав скромне місце — вище за натюрморт і пейзаж, але нижче за портрет та історичний живопис. Розквіт жанрового живопису пов'язаний передусім із золотою добою голландського мистецтва XVII століття, коли протестантська, торговельна республіка з її заможним міщанством створила великий попит на невеликі картини для приватних осель. Ян Вермеер, Ян Стен, Пітер де Гох і Ґерард Тер Борх майстерно відтворювали інтер'єри, світло й тонку психологію буденних сцен. Раніше сильну традицію заклав фламандець Пітер Брейгель Старший із його селянськими сюжетами. Пізніше жанровий живопис розвивали Жан-Батіст Шарден у Франції та реалісти XIX століття; він лишається важливим способом художнього осмислення соціального життя й людської гідності у щоденному.