Генеративне мистецтво

Генеративне мистецтво — це мистецтво, повністю або частково створене за допомогою заздалегідь визначеної автономної системи, яка часто містить елемент випадковості або самостійності. Художник задає правила, алгоритм чи процес, а безпосереднє виконання твору делегує цій системі — механічній, математичній, хімічній, біологічній або, найчастіше, комп'ютерній. Термін найчастіше застосовують до комп'ютерного мистецтва, у якому програмний код генерує зображення, форми, звук чи рух за визначеними параметрами. Ідея творення за правилами не нова: елементи генеративного підходу простежуються в музичних «іграх у кості» доби класицизму, у мистецтві орнаменту та в експериментах авангарду з випадковістю, зокрема в дадаїстів. Однак справжнього розквіту генеративне мистецтво набуло з появою обчислювальної техніки: піонери 1960-х років — Фрідер Наке, Ґеорг Неєс, Вера Мольнар і Манфред Мор — програмували плотери для створення геометричних композицій. Художник задає систему, а результат частково непередбачуваний, що порушує питання про роль автора, випадку й машини у творчому процесі. Сьогодні генеративне мистецтво переживає нове піднесення завдяки алгоритмам, блокчейн-платформам і штучному інтелекту, залишаючись однією з найдинамічніших сфер цифрового мистецтва.