Фігуративне мистецтво

Фігуративне мистецтво — будь-яка форма сучасного мистецтва, що зберігає виразні, впізнавані посилання на реальний світ, і насамперед на людську фігуру. Термін набув особливого сенсу у XX столітті як протилежність абстрактному мистецтву: якщо абстракція відмовляється від зображення впізнаваних предметів, то фігуративне мистецтво свідомо утримує зв'язок із видимою дійсністю. Важливо, що «фігуративне» не означає простого копіювання натури — воно може бути значно стилізованим, спотвореним чи експресивним, аж поки в ньому впізнаються постаті, обличчя чи об'єкти. Після панування абстракції в середині XX століття відбулося потужне повернення до фігуративності: його представляли, зокрема, експресивні, тривожні полотна Френсіса Бекона, монументальні тілесні образи Люсьєна Фройда та лондонська школа, а також різноманітні течії неоекспресіонізму й нового реалізму. Людська постать залишається одним із найдавніших і найтриваліших сюжетів мистецтва, від первісних наскельних зображень до сучасності. Фігуративне мистецтво засвідчує стійку потребу художників осмислювати людину, тіло й навколишній світ, і воно розвивається паралельно з абстракцією, а не всупереч самому факту її існування.