Феміністичне мистецтво

Феміністичне мистецтво — мистецтво, створюване художницями свідомо в контексті розвитку феміністичної теорії приблизно з 1970 року, а також ширший напрям, що ставить під сумнів традиційне, чоловіче за домінуванням розуміння історії мистецтва. Його прибічниці прагнули зробити видимим досвід жінок, повернути забуті імена мисткинь минулого, переосмислити тіло, працю, побут і материнство як гідні мистецькі теми та зруйнувати ієрархію, що зневажала «жіночі» ремесла на кшталт вишивки чи текстилю. Знаковою постаттю стала Джуді Чикаго, чия монументальна інсталяція «Звана вечеря» вшановує видатних жінок історії; разом із Міріам Шапіро вона заснувала впливову феміністичну мистецьку програму в Каліфорнії. Важливими були також перформанси Керолі Шніман, концептуальні роботи Марти Рослер, фотодослідження ідентичності Синді Шерман та колективні акції групи «Ґерилья-ґьорлз», які викривали ґендерну нерівність у музеях. Теоретичним поштовхом стало есе історикині Лінди Ноклін «Чому не було великих художниць?». Феміністичне мистецтво докорінно розширило уявлення про те, хто творить мистецтво, про що воно й хто має право писати його історію.