Пряме різьблення

Пряме різьблення (direct carving) — підхід до створення скульптури, за якого митець працює безпосередньо з блоком матеріалу — каменем чи деревом — дозволяючи самому процесу різьблення й природі матеріалу підказувати остаточну форму, а не переносить наперед виготовлену глиняну чи гіпсову модель за допомогою помічників. Цей метод, що утвердився на початку XX століття, був естетичним і етичним маніфестом: він проголошував «правдивість матеріалу» (truth to materials) — повагу до текстури, зернистості й ваги природної речовини. Пряме різьблення повернуло цінність ручної праці й унікальності авторського дотику, протиставивши їх академічній практиці відливання й тиражування. Провідними майстрами були Костянтин Бранкузі, Ерік Ґілл, а згодом Генрі Мур і Барбара Гепворт, які вважали, що форма повинна органічно зростати з матеріалу. Ідеї прямого різьблення суттєво вплинули на модерністську скульптуру й розуміння самої природи тривимірного мистецтва.