Диптих

Диптих — це художній твір, що складається з двох окремих панелей, картин або зображень, які утворюють єдине ціле, часто з'єднаних завісами так, щоб їх можна було складати, наче книгу. Слово походить від грецького diptychon — «складений удвічі». У Стародавньому Римі диптихами називали дві скріплені воскові таблички для письма; в ранньохристиянську та середньовічну добу з диптихів із різьбленої слонової кістки чи дерева виготовляли переносні реліквії та вівтарні образи. У західноєвропейському мистецтві доби Середньовіччя й Відродження диптих став популярною формою релігійного живопису: на одній панелі часто зображували Мадонну з немовлям, а на іншій — портрет замовника-донатора в молитовній позі. Складана конструкція захищала зображення й дозволяла використовувати диптих як особистий похідний вівтар. Класичним прикладом є «Мелунський диптих» Жана Фуке. Формат не зник і в новітньому мистецтві: художники XX–XXI століть, зокрема Френсіс Бекон з його трактуванням триптиха й диптиха та Енді Воргол у «Диптиху Мерилін», використовували парне зіставлення двох зображень для створення смислового діалогу, контрасту чи оповідної послідовності.