Синій вершник

«Синій вершник» (нім. «Дер Блауе Райтер») — німецька експресіоністська група, що виникла в Мюнхені близько 1911 року навколо художників Василя Кандинського та Франца Марка. Назва походить від однойменного альманаху, який вони видали 1912 року, і, за легендою, від спільної любові засновників до коней, вершників і синього кольору, що символізував духовність. На відміну від різкої, гострокутної естетики дрезденської групи «Міст», «Синій вершник» тяжів до ліричного, містичного й дедалі абстрактнішого мистецтва, у якому колір і форма мали виражати внутрішні, духовні реальності. До кола входили Август Маке, Ґабріеле Мюнтер, Алексей Явленський, Маріанна Верьовкіна та композитор Арнольд Шенберг. Учасники цікавилися народним мистецтвом, дитячою творчістю, середньовічними й позаєвропейськими традиціями, вбачаючи в них щирість, утрачену академічним мистецтвом. Теоретичною основою руху стала праця Кандинського «Про духовне в мистецтві». Група розпалася з початком Першої світової війни, у якій загинули Марк і Маке, проте вона стала однією з ключових ланок на шляху до абстрактного живопису.