Дегенеративне мистецтво

«Дегенеративне мистецтво» (нім. «Ентартете кунст») — зневажливий ярлик, яким націонал-соціалістичний режим у Німеччині 1930-х років таврував модерне мистецтво, що не відповідало його ідеології. Під це визначення потрапляли експресіонізм, дадаїзм, кубізм, сюрреалізм, абстракція та будь-які твори, оголошені «неарійськими», більшовицькими чи «хворобливими». У 1937 році режим влаштував сумнозвісну виставку «Дегенеративне мистецтво» в Мюнхені, де понад шістсот конфіскованих творів розвісили в навмисне хаотичний, принизливий спосіб із глузливими написами, щоб виставити їх на посміховисько. Паралельно відкрилася «Велика німецька художня виставка» з ідеалізованим офіційним мистецтвом. Тисячі робіт було вилучено з музеїв; частину продали за кордон заради валюти, частину знищили. Серед затаврованих майстрів були Ернст Людвіг Кірхнер, Еміль Нольде, Макс Бекман, Пауль Клее, Оскар Кокошка та Василь Кандинський. Багато митців емігрували або зазнали заборони працювати. Ця кампанія стала одним із найяскравіших прикладів державного придушення свободи творчості й тоталітарного контролю над культурою у XX столітті.