Декадентство

Декаданс — літературно-мистецька течія кінця дев'ятнадцятого століття, що є крайнім, загостреним виявом символізму й тісно пов'язана з поняттям «кінця століття». Термін підкреслює духовне, хворобливе (морбідне) та еротичне начало, культ витонченості, штучності й занепаду. Декаденти протиставляли себе буржуазній моралі та вірі в прогрес, оспівуючи красу згасання, розкладу, гріха та вишуканого відчаю. У живописі й графіці настрої декадансу втілювали Ґюстав Моро, Оділон Редон, Обрі Бердслі з його примхливими еротичними ілюстраціями, а в літературі — Шарль Бодлер, Поль Верлен та роман Жоріса-Карла Гюїсманса «Навпаки», що став своєрідним маніфестом руху. Естетика декадансу цінувала мистецтво заради мистецтва, надаючи перевагу штучному над природним. У ширшому сенсі слово «декаданс» описує будь-яку культуру, яка вважається такою, що переживає моральний чи творчий занепад. Ці настрої резонували і в українській модерній культурі порубіжжя, де мотиви символізму та витонченого смутку живили поезію й малярство доби модернізму.