Придворний художник

Придворний художник (Court) — узагальнена назва для художників, які працювали при королівських і князівських дворах, щоб писати портрети монархів, членів їхніх родин та наближених придворних. Посада придворного художника почала складатися в Західній Європі ще в середині XIII століття й забезпечувала майстрові платню, житло, майстерню, а іноді й дворянський статус в обмін на постійну готовність прославляти правителя й документувати життя двору. Обов'язки такого митця виходили за межі портрета: він міг проєктувати декорації для урочистостей, костюми, гобелени, монети, оформлення бенкетів і навіть інтер'єри палаців. Серед найславетніших придворних живописців — Ганс Гольбейн Молодший при дворі англійського короля Генріха VIII, Дієго Веласкес при іспанському дворі Філіпа IV, Антоніс ван Дейк у Карла I Англійського та Пітер Пауль Рубенс, який слугував водночас дипломатом. Портрети, створені при дворах, мали не лише естетичну, а й політичну функцію — утверджувати владу, легітимність і велич правлячої династії, тож нерідко ідеалізували модель за суворими правилами придворного етикету.