Сучасне мистецтво
Сучасне мистецтво (Contemporary art) — це термін, що вживається для позначення мистецтва теперішнього часу та відносно недалекого минулого, зазвичай від другої половини XX століття й дотепер. Умовною межею часто вважають кінець 1960-х або 1970-ті роки, коли модернізм поступився різноманітнішим, плюралістичним практикам. Сучасне мистецтво прийшло на зміну класичному модернізму й не має єдиного стилю чи ідеології — його характеризує множинність мов, медіа, підходів і тем, а також глобальний, часто мультикультурний контекст. Визначальна риса сучасного мистецтва — не вірність певній формі, а відкритість до будь-яких засобів. Поряд із живописом і скульптурою рівноправно існують інсталяція, перформанс, відео-арт, фотографія, цифрові, медійні та мережеві практики, концептуальне мистецтво, паблік-арт і мистецтво участі. Сучасне мистецтво програмно розмиває межі — між жанрами, між високим і масовим, між мистецтвом і повсякденням, між митцем і глядачем, — часто послуговуючись цитуванням, іронією, апропріацією та концептуальним підходом. У центрі його уваги — гострі суспільні, політичні, екологічні, гендерні та ідентичнісні питання, а також критична рефлексія самих інституцій мистецтва. Ключову роль у побутуванні сучасного мистецтва відіграють бієнале, ярмарки, музеї сучасного мистецтва, незалежні майданчики та великі виставкові проєкти, а куратор нерідко виступає співавтором сенсу. Дедалі відчутнішою стає роль недержавних інституцій, приватних фондів і самоорганізованих ініціатив у формуванні мистецького процесу. Серед впливових постатей — Джозеф Бойс, Марина Абрамович, Ай Вейвей, Ансельм Кіфер. В Україні сучасне мистецтво активно розвивається від часів «нової хвилі» та українського трансавангарду кінця 1980-х, а потужного піднесення зазнало після здобуття незалежності 1991 року. Серед знакових імен — Олег Голосій, Арсен Савадов, група Р.Е.П., Нікіта Кадан і Жанна Кадирова, чиї роботи представляють країну на провідних міжнародних майданчиках, зокрема на Венеційській бієнале. Українські митці активно осмислюють національну ідентичність та історичну пам'ять, а в умовах війни сучасне мистецтво набуло особливої гостроти, стаючи інструментом свідчення, пам'яті та опору й здобуваючи дедалі більше визнання на міжнародній сцені. Сучасне мистецтво лишається живим простором експерименту й діалогу з дійсністю.
