Концептуальне мистецтво

Концептуальне мистецтво — термін, що увійшов у вжиток наприкінці 1960-х років для опису широкого спектра практик, у яких концепція або ідея, що стоїть за твором, підноситься над традиційними естетичними та матеріальними аспектами. За словами одного з теоретиків руху Сола Левітта, «ідея стає машиною, що робить мистецтво»: план, задум чи інструкція можуть бути важливішими за кінцевий фізичний об'єкт, а сам об'єкт іноді взагалі відсутній. Концептуальне мистецтво поставило під сумнів засадничі поняття авторства, майстерності, унікальності й товарності художнього твору. Воно набувало форми текстів, інструкцій, документації, фотографій, діаграм і дій. Знаковою є робота Джозефа Кошута «Один і три стільці» (1965), що зіставляє реальний стілець, його фотографію та словникове визначення, досліджуючи природу репрезентації. Серед впливових постатей — Сол Левітт, Джозеф Кошут, група Art & Language, Лоуренс Вайнер та Йоко Оно. Коріння руху сягають реді-мейдів Марселя Дюшана початку XX століття. Концептуалізм докорінно змінив уявлення про те, чим може бути мистецтво, і лишається фундаментом для значної частини сучасних художніх практик.