Українські Карпати
Етнографічний макрорегіон України, до якого належать Гуцульщина, Бойківщина й Лемківщина, а в ширшому поділі — також Покуття, Буковина й Закарпаття.
Етнографи поділяють Україну на понад двадцять регіонів, згрупованих у чотири макрорегіони: Полісся, Лісостеп, Степ і Карпати. До карпатського макрорегіону зараховують Лемківщину, Бойківщину, Гуцульщину, Покуття, Буковину та Закарпаття. Його своєрідність зумовили гірське середовище, землеробсько-скотарське господарство, історичні відмінності між окремими частинами краю та сусідство зі слов'янськими (польською, словацькою) і неслов'янськими (угорською, румунською, молдовською) культурами.
Власне гірську частину населяють три етнографічні групи українців. Гуцульщина лежить на сході: це гірські райони Івано-Франківщини, Буковини й Рахівщина на Закарпатті. Бойківщина займає середню частину Українських Карпат у межах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, межуючи з Лемківщиною на заході й Гуцульщиною на сході; найвищим її здобутком вважають дерев'яну церковну архітектуру. Лемківщина простягається на заході по обох схилах Карпат між польськими й словацькими землями; більша її частина лежить у Польщі та Словаччині, а в Україні — це західні райони Закарпаття. Після переселень 1944–1946 років і операції «Вісла» 1947 року єдиного лемківського регіону не існує.
На полиці «традиція» Українські Карпати — збірне поняття для кількох етнографічних регіонів, а не окремий стиль. Його не варто вживати як синонім Гуцульщини: Гуцульщина — лише одна з його частин.
