Бодіарт

Боді-арт (тілесне мистецтво) — мистецтво, у якому тіло, зазвичай тіло самого художника, є основним медіумом і фокусом твору. Замість того щоб зображати тіло у живописі чи скульптурі, митець використовує власну фізичну присутність, дію, витривалість, біль чи ризик як безпосередній матеріал. Боді-арт тісно пов'язаний із перформансом і часто існує лише в момент виконання, зберігаючись згодом у вигляді фотографій, відео чи описів. Напрям сформувався наприкінці 1960-х і в 1970-х роках у контексті концептуального мистецтва, феміністичної думки та бажання вийти за межі традиційного об'єкта. Він порушує питання ідентичності, статі, тілесності, меж витривалості й стосунків між художником і глядачем. Серед відомих представників — Марина Абрамович, яка досліджувала межі фізичного й психічного через тривалі виснажливі акції; Віто Аккончі; Кріс Берден, що піддавав себе небезпеці; та Ана Мендьєта, яка поєднувала тіло з ландшафтом і ритуалом. Боді-арт розширив уявлення про те, що може бути мистецьким матеріалом, і глибоко вплинув на подальший розвиток перформансу й соціально заангажованих практик.