Батальний жанр
Жанр образотворчого мистецтва, присвячений війні та військовому життю: битвам, походам, побуту війська.
Батальний жанр (від франц. bataille — битва) охоплює твори, що зображують воєнні події та життя війська — бої, походи, будні обозу. Він властивий передусім малярству, меншою мірою скульптурі та графіці. Митця, що спеціалізується на цій тематиці, називають баталістом.
Межі жанру рухливі. Його нерідко розглядають як особливий розділ історичного жанру; він перетинається також із побутовим жанром (будні армії та флоту), портретом (образи полководців), пейзажем, а морські битви зближують його з мариною. Зображення битв відомі від мистецтва Стародавнього Єгипту, Ассирії, Греції та Риму; у Середньовіччі вони трапляються здебільшого в книжковій мініатюрі. Як жанр баталістика складається в добу Відродження та в XVII–XVIII століттях.
В українському мистецтві батальні сцени є серед мініатюр Київського Псалтиря (1397). Першим зображенням неіконного характеру вважають битву кінних і піших у сцені «Поцілунок Юди» Успенського іконостаса у Львові, яку 1638 року намалював Микола Петрахнович. У XIX столітті жанр, за оцінкою В. Овсійчука, активного розвитку не набув, а наприкінці століття оживає інтерес до козацької минувшини: твори Сергія Васильківського, Миколи Івасюка. Серед майстрів батальних сцен XX століття — Микола Самокиш («В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в 1648», 1929; «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», 1932).
