Античність

Антична доба Північного Причорномор'я (800 до н. е. — 476 н. е.) охоплює понад тисячоліття грецької, а згодом і римської присутності на теренах сучасного українського півдня. Починаючи з VII—VI століть до н. е. вихідці з Мілета, Гераклеї та інших полісів заснували колонії, що стали осередками високої середземноморської культури: Ольвію в гирлі Південного Бугу, Тіру на Дністрі, Херсонес поблизу сучасного Севастополя, Феодосію й Пантікапей — столицю Боспорського царства на місці Керчі, яким правила династія Спартокідів. Ці міста мали регулярне гіпподамове планування, храми, театри, агори, оборонні мури й карбували власну монету, а їхнє господарство спиралося на виноробство, хліборобство, рибний промисел і торгівлю зі степом. Мистецтво доби представлене мармуровою та теракотовою скульптурою, розписною й чорнолаковою керамікою, амфорами, ювелірними виробами, стелами, різьбленими саркофагами та мозаїками, а також фресковим живописом поховальних склепів Боспору. Херсонес зберіг унікальну «присягу громадян» на камені, руїни театру й регулярну сітку вулиць, що донині проглядається на розкопі; Ольвія — священну ділянку теменос із храмами Аполлона й Зевса. Через ці поліси до кочових народів надходили грецькі художні форми, а до Еллади — збіжжя, риба й раби Причорномор'я. Наприкінці II — у I ст. до н. е. Херсонес і Боспор визнали владу понтійського царя Мітридата VI Евпатора; у перші століття нашої ери регіон входить у сферу впливу Риму, який тримав тут гарнізони й флот. Занепад античних міст пов'язаний із навалами готів і гунів у III—IV століттях та загальною кризою пізньої античності, символічно завершеною 476 роком. Антична спадщина Причорномор'я — найдавніший пласт міської цивілізації на землях України.